Ідеальна інклюзивна школа. Як облаштувати заклад за державними будівельними нормами (Частина 1)

Happy boy pushing friend on wheelchair against library

У разі звернення батьків чи опікунів дитини з особливими освітніми потребами, школа зобов’язана відкрити інклюзивний клас – так написано в новому законі “Про освіту”. Директори і вчителі багатьох українських шкіл в особистих розмовах розповідають, що наступного навчального року в перші класи до них прийдуть набагато більше дітей з особливими освітніми потребами, ніж минулого.

Для якихось шкіл інклюзивне навчання не стане новинкою, деякі з них навіть спеціально обладнані. Для інших архітектурна доступність – це поняття нове. Як зазначала Юлія Дмитриєва-Заруденко, т. в. о. начальника відділу інклюзивної освіти та діяльності інклюзивно-ресурсних центрів департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН, відповідаючи на запитання наших читачів, – архітектурна доступність потрібна не лише учням з особливими освітніми потребами.

Це важливо і для батьків, і для вчителів, і для гостей – адже вони теж можуть мати потребу в легкому доступі до будівлі, і кожна людина на якийсь час може потребувати архітектурної доступності (наприклад, якщо зламає ногу).

Аби полегшити завдання шкільним адміністраціям, які вже задумуються над переоблаштуванням будівель, журналістка “Нової української школи” прочитала Державні будівельні норми і виписала вимоги щодо архітектурної доступності. Отже, який вигляд повинна мати доступна для людей з інвалідністю школа?

[В умовах, коли більшість українських шкіл потрібно переоблаштовувати, зробити це за короткий час неможливо. У цьому тексті ми описуємо ідеальний варіант, передбачений законодавством. Якщо до початку нового навчального року школі вдасться реалізувати хоча б частину перелічених правил – це може значно полегшити навчання дитині з інвалідністю.

Зрештою, головне – чи є навкруги хороші люди і чи вдалося їм створити теплу атмосферу в школі. А пандуси і підйомники можна облаштувати поступово].

Усе починається з вулиці

Архітектурна доступність – це не тільки про облаштування приміщення всередині. Важливо, аби людині було комфортно дістатися й до самої будівлі.

Тротуари

– Поздовжній уклон (тобто крутизна підйому чи спуску) не повинен перевищувати 5% відносно рівної поверхні. Для з’їзду з тротуару біля будівлі допускається відхилення в 10% у межах відстані до 10 метрів. Поперечний уклон (тобто від правого до лівого краю) тротуарів і з’їздів не може перевищувати 2%.

Такі параметри встановлено для того, аби в будь-яку погоду людині було комфортно і найголовніше – безпечно пересуватися тротуарами.

– Тротуари не можна робити з насипних або крупноструктурних матеріалів (наприклад, щебінь), які б заважали рухатись людині на візку або з милицями чи ходунками. Якщо тротуар зроблений з бетонних плит, то вони мають бути рівними, а розмір швів не може перевищувати 1,5 сантиметра.

Якщо порушити ці правила, то пересування на візку перетвориться на вібротренажер, а людині з палицею просто буде важко йти (до того ж, палиця чи милиця може застрягати у швах плит або провалювати в насип).

Парковка

– На парковці мають бути окремі місця для транспорту людей з інвалідністю. Паркомісця для особистого транспорту мають бути не далі, ніж 50 метрів від входу в школу. Ширина одного паркомісця – не меншою за 3,5 метри.

Майданчики ж для зупинки спеціалізованого транспорту (наприклад, спеціально облаштований автобус), який перевозить виключно людей з інвалідністю, повинні бути на відстані не більше 100 метрів від входу в школу.

Спеціальний автобус для людей з інвалідністю

Норми щодо відстаней обумовлені тим, що людина з інвалідністю не має долати великий шлях до будівлі. У будівельних нормах вказані максимально допустимі значення. Якщо ви використаєте менші – всі вам лише подякують.

Стіни будівель

– Елементи будівлі чи пристрої, що розміщують на стінах чи інших вертикальних поверхнях, біля яких ходять люди, не повинні виступати більше ніж на 10 сантиметрів (якщо вони розміщені на висоті від 70 сантиметрів до 2,1 метра). Якщо пристрої показчиків розміщено на окремій опорі, вони не мають виступати більше ніж на 30 сантиметрів.

Це пов’язано з тим, що маломобільні люди часто не мають змоги обходити перепони, тому їхній шлях повинен бути прямим і нетернистим.

Яким має бути вхід у будівлю

У будівлі має бути хоча б один вхід, доступний для маломобільних груп населення.

Вхідний майданчик

– Його покриття повинно бути твердим, не слизьким (навіть у разі намокання) і мати поперечний уклон (він потрібен, аби вода сама потрапляла в дренажні системи) не більше 2%.

Інакше людина з інвалідністю може послизнутися і травмуватися (насправді через недотримання цього правила це може статися з будь-ким).

– Дренажні і водозбірні ґратки, що встановлюють у підлозі, мають бути на одному з нею рівні. До того ж, ширина просвітів у чарунках не може перевищувати 1,5 сантиметри. Рекомендується використовувати ромбоподібні або квадратні чарунки.

Якщо опустити або підняти ґрати над рівнем підлоги, то колеса візка перечіпатимуться через перепону і створюватимуть людині незручності. А в широких чарунках можуть застрягати палиці й милиці (а ще – тонкі жіночі підбори).

Тамбури

– Їхня глибина (відстань від дверей до стіни навпроти) має бути не меншою за 1,8 метра.

Це потрібно для того, аби людина на візку могла комфортно в ньому розвертатися.

Інформація про школу

– Вона має бути доступною для людей з інвалідністю: наприклад, назву школи та іншу важливу інформацію краще продублювати шрифтом Брайля або встановити аудіоваріант.

Таким чином незряча людина зможе точно знати, що прийшла саме у вашу школу, і їй не доведеться когось запитувати, аби впевнитися.

Пересування вверх і вниз

Ліфти і підйомники

– У приміщеннях заввишки два і більше поверхів рекомендовано встановлювати ліфти.

Кабіна ліфта повинна бути завширшки мінімум 1,1 метра і глибиною – мінімум 1,4 метра. Ширина дверного прорізу – не меншою за 90 сантиметрів.

Такі параметри важливі для того, аби людина на візку могла безперешкодно потрапити в ліфт (тобто не застрягти), а також комфортно в ньому розвернутися.

– Якщо в приміщенні неможливо облаштувати ні ліфт, ні пандус – можна передбачити спеціальний індивідуальний підйомник. Це може бути, наприклад, платформа, що пересувається вертикально зовні будівлі або ж усередині вдовж сходів.

Підйомник у СЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 в Горішніх Плавнях.

Ширина такої платформи має бути не меншою 90 сантиметрів, а глибина – не меншою 1,2 метра. Виходи з неї мають бути на рівні поверхів, де розташовані приміщення, які відвідують люди з інвалідністю.

– У ліфтах і підйомниках повинні бути поручні на висоті 1,1 метра від підлоги. А перед входом потрібно зробити майданчик діаметром не менше 1,5 метра.

Наявність майданчику пов’язана з можливістю комфортного маневрування на візку, а поручнів – із безпекою. Під час руху ліфта чи підйомника людина може за нього триматися, що особливо важливо в аварійній ситуації (передбачається, що 1,1 метра – комфортна відстань від підлоги для людини на візку).

– Кнопки в ліфтах і підйомниках та інші допоміжні пристрої повинні мати рельєфні позначки. Біля кожних дверей ліфта має бути світлова і звукова інформативна сигналізації.

Ці вимоги пов’язані з тим, що людям з проблемами із зором чи слухом потрібно отримувати інформацію про поверхи або небезпеку.

Сходи й пандуси

– Пандуси і сходи потрібні не тільки для пересування між поверхами. Якщо є перепад між рівнями підлоги, який сягає більше 4 сантиметрів, то потрібно їх облаштовуваи.

Якщо в такому випадку зробити, наприклад, лише одну велику сходинку (виступ), то людина з милицею чи на візку не зможе самостійно потрапити на вищий рівень підлоги.

– Усі сходинки в межах одного маршу (сходинки, розміщені між двома майданчиками) мають бути однієї висоти й ширини, а також мати однакову геометрію. Лише перша сходинка першого маршу сходів на вулиці(!) може відрізнятися. По краях сходів (справа чи зліва) мають бути бортики не менше 5 сантиметрів. Такі ж вимоги стосуються і пандусів. Це потрібно, аби перешкодити зісковзуванню ноги, милиці чи тростини.

– Сходи повинні бути завширшки не менше 1,35 метра. Ширина сходинок – не менше 30 сантиметрів, а висота – не більше 15-ти. Також потрібно заокруглювати ребра сходинок радіусом не більше 5 сантиметрів і робити їх шорсткуватими. Окрім того, важливо, щоб сходи були суцільними й рівними.

– Ширина пандусу для однобічного руху має бути не меншою від 1,2 метра, а двостороннього – не менше 1,8 метра. Уклон кожного маршу пандуса не повинен перевищувати 8%, а максимальна висота – 80 сантиметрів. При перепаді висоти підлоги у 20 сантиметрів і менше уклон можна збільшувати до 10%.

Норми щодо уклону пов’язані з тим, що людині потрібно з’їхати по пандусу, не набравши завеликої швидкості, що може призвести до нещасного випадку.

– Поперечний уклон сходинок, пандусів не повинен перевищувати 2%. Також пандус потрібно робити з неслизького матеріалу.

– На початку і в кінці кожного підйому пандуса має бути майданчик, не менший за ширину цього пандуса і глибиною мінімум 1,5 метра. Якщо намрямок руху пандуса змінюється, ширина горизонтальної площадки повинна дозволяти поворот візка.

– По два боки пандуса і сходів, а також біля всіх перепадів висот більше 45 сантиметрів мають бути огорожі з поручнями. Поручні пандусів потрібно розміщувати на висоті 70-90 сантиметрів, а сходів – на висоті 90 сантиметрів. Поручень має бути довшим на 30 сантиметрів за марш сходів чи похилої частини пандусу. У разі, якщо ширина сходів сягає 2,5 метра й більше, потрібно встановлювати ще й розділові поручні. Поручень з внутрішнього боку сходів повинен бути безперервним. Діаметр поручнів має складати 32-38 міліметрів.

Наявність поручнів пов’язана з безпекою. Адже людині потрібно притриматись під час підйому чи спуску.

Це перша частина рекомендацій щодо архітектурної доступності шкіл. Наступний текст з’явиться протягом тижня.

Цей матеріал представлений ГО “Смарт освіта” в рамках проекту “Програма сприяння громадській активності “Долучайся!“, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Вікторія Топол, “Нова українська школа”

Напишіть відгук